Літературно-краєзнавчий бенефіс «Євген Маланюк – не поет, бо це ж до болі мало…»

26 січня учні 8 – В класу завітали до бібліотеки-філії №8 для юнацтва, яка стала учасником  обласного тижня поетичного читання «Мандри в пошуках України» до 120-річчя від дня народження Євгена Маланюка -  відомого письменника-земляка. «Євген Маланюк – не поет, бо це ж до болі мало…» - таку назву для літературно-краєзнавчого бенефісу обрали бібліотекарі для юнацтва. На цей захід були також запрошені молоді поети літературного клубу «Джерельце»,

який працює на базі Палацу культури «Світлопільський» (керівник – Колосовська О.Д.), молоду поетесу Волошину Юлію – учасника літературного клубу «Джерело» (керівник – Штанько А.Г.).

Відео-сюжети про життя та творчість Маланюка, про його коханих жінок перепліталися з декламуванням віршів, виконанням пісень, виступами сучасних молодих поетів, які і в наші часи є дуже романтичними, творчими натурами, вони також  у своїх віршах використовують різноманітні  символи, іноді дивні образи. Все це допомагає краще зрозуміти думки, хвилювання поета.

Наші учениці Аліна Реберт, Дарія Каньшина, Анжеліка Гвінсадзе, Ніколь Крилова та ін. спробували свої сили у декламації лірики Євгена Маланюка.

Юні олександрійські поетеси, члени літературного клубу «Джерельце», Анастасія Криндич та Мілена Лук’яненко представили до уваги присутніх два зворушливих вірші Маланюка: «І час настав. І сталось вічне…» та «А як же Наталочка..?», які розчулили усіх своєю відвертістю, щирими почуттями .

 Бібліотекарі створили аудіо-файли найкраще продекламованих віршів, які будуть надіслані до Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва. Можливо, деякі з них буде  визначено кращими, і вони прозвучать на обласному радіо «Скіфія-центр».

Студентка Олександрійського технікуму Білоцерківського національного аграрного університету Вікторія Таламан зачарувала усіх душевним виконанням пісень «Пробач» та Україна – це ми», які дуже перекликалися з лірикою Євгена Маланюка. 

Літературно-краєзнавчий бенефіс поета у бібліотеці закінчився, а питання, які на початку заходу висіли у повітрі,  знайшли відповіді. Що ж давало митцю сили вистояти і творити? З яких джерел поет черпав сили й упевненість у правильності обраного шляху, в потребі бути саме будителем народу? Відповідь, певною мірою, може видатися несподіваною — в «невичерпальності» свого народу, своєї України. Адже віки нищення і гноблення не загасили «вогонь буття» і «невичерпальний дух» нації.

Ось на цій  прекрасній лірично-патріотичній ноті завершилася зустріч молодих олександрійців з великим поетом-земляком, але це не останнє побачення з поезією. Адже звучать в серцях пророчі слова поетеси Любові Ладейщикової: «Поезію, як трепет серця, ніхто не може скасувати…»